Мій перший віммельбух весела ферма

Дуже детально... багато різних персонажів — десятки!.. На одному малюнку на цілий книжковий розворот можна розгледіти кілька цілком самостійних сюжетів. За кожним таким сюжетом можна придумати свою оповідку. І навіть не одну! Скільки дітей розглядатиме такий малюнок, стільки буде й різних історій з тими самими персонажами. 

На основі однієї великої ілюстрації, де проглядає кілька самостійних сюжетних ліній, можна придумувати розважальні й розвивальні ігри, цікаві завдання, загадки.

Усі ці властивості мають книги, що їх називають «віммельбух». 

Скажімо, цей віммельбух — «Весела ферма». У книжці розповідається про тварин — мешканців практично всіх європейських тваринницьких ферм. 

Причому, як ми вже помітили, розповідається в численних деталях, які просто-таки мерехтять на малюнку. Адже «віммельбух» так і перекладається з німецької: мерехтлива книжка. 

Та ось що цікаво. Розповідається й справді усе дуже детально, у найдрібніших подробицях, але... при цьому немає жодного абзацу тексту. 

Річ у тім, що ілюстрації у віммельбусі створено так, що про всіх героїв розповідають… самі малюнки. 

Усі персонажі перебувають немов у русі та у взаємодії одне з одним. Отож, дуже легко «читати» такі малюнки взагалі без жодного опису, придумувати різні історії та складати розвивальні й логічні ігри.

Наприклад, такі:

Полічити всіх тварин чи кожну окремо: скільки на фермі овечок, конячок, скільки курчат вивела квочка;

Знайти на великому малюнку те, що показано й названо внизу сторінки;

Разом з друзями або з мамою, татком, братиками, сестричками придумувати історії за малюнками — хто веселіше і хто більше;

шукати заданий предмет чи тварину на швидкість.