Справа василя Стуса

Стус загинув у 1985 році у виправній колонії у Пермській області ― по суті, його вбила радянська влада. Він прожив 47 років. 

Василя Стуса арештовували двічі. Вперше ― у 1972 році. До того часу Стус уже був під наглядом КҐБ, адже ще в 1965 році разом з іншими дисидентами взяв участь в акції під час прем'єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Тоді він відкрито виступив проти арештів української інтелігенції і репресій. За це його відрахували з аспірантури, і поет був вимушений працювати на підробітках: у архіві, на шахті та залізниці, у метро і котельні. Його збірки відхиляли до друку, тож «Зимові дерева» вийшли як самвидав. Як захисник прав людини Стус писав відкриті листи до влади, у яких критикував СРСР і його тоталітарну систему. Після першого арешту поет провів у СІЗО дев’ять місяців, а відтак ― отримав п’ять років позбавлення волі і три роки заслання. Усі вісім років він провів у таборах Магаданської області, а повернувшись, відмовився від громадянства СРСР і приєднався до Української Гельсінської групи. Менш ніж через рік Василя Стуса знову заарештували. Це був 1980, до незалежності України лишалося ледь більше десяти років ― і саме такий термін отримав поет цього разу. Саме під час другого судового процесу адвокатом Василя Стуса був Віктор Медведчук. Стус від адвоката Медведчука відмовився, проте його все одно затвердили як захисника дисидента. Врешті його «захист» допоміг запроторити Стуса в ув’язнення, де поет і загинув. Офіційна версія ― зупинка серця.Посмертно Василь Стус отримав Державну премію ім. Тараса Шевченка і звання Герой України.

Правда про кримінальну справу, життя і смерть Василя Стуса. У книжці зібрано архівні документи з кримінальної справи Василя Стуса, адвокатом якого був Віктор Медведчук, покази свідків, листи поета з тюрми, спогади його рідних та друзів. Ознайомившись із наведеними матеріалами, читачі дізнаються про невідомі факти щодо життя, ув’язнення та загибелі Стуса, які досі охороняли під грифом «Секретно».