Серце

Неабияку роль у становленні та розвитку японського реалізму відіграла творчість класика нової японської літератури Нацуме Сосекі (справжнє ім’я — Сіобара Кінносуке, 1867–1916), завдяки якому в японській літературі проникливо зазвучала тема життєвих шукань молодого інтелігента. Звертаючись у своїх творах до цієї проблеми, Нацуме Сосекі зміг піднести її на високий художній і соціальний рівень. Його романи не втрачають своєї актуальності й у наші дні і дають відповіді на численні запитання, які хвилюють сучасну молодь.
Опублікований у 1914 році роман Нацуме Сосекі «Серце» (в оригіналі: «Кокоро», у перекладі з японської — «Серце, душа, сутність») — це зворушлива історія товаришування двох чоловіків, юного студента і загадкового інтелектуала, якого юнак називає «сенсей». Вони зближуються, однак Сенсей не бажає ділитися внутрішнім болем, що поглинув його життя, і таємницею, яка стоїть за його щомісячними паломництвами на токійське кладовище.